Сільське господарство має фундаментальне значення для національного розвитку Мозамбіку, є основним джерелом доходу для понад 70 % населення і забезпечує 23 % ВВП країни.

Рослинництво

Мозамбік має два різних кліматичних режими, які впливають на тип і кількість сільськогосподарської продукції. Північна і центральна частини країни мають тропічний і субтропічний клімат, тоді як південна частина має посушливий і напівпосушливий клімат. Таким чином, центральна частина країни має два сезони посіву завдяки більшій кількості опадів, тоді як південна частина зазвичай має тільки один сезон посіву.

8 річкових басейнів Мапуту, Лімпопо, Бузі, Замбезе, Лікунго, Мелулі, Луріо та Ровума роблять потенційно сприятливими для розвитку сільського господарства регіони навколо річок.

Країна має різні типи ґрунтів, в тому числі дуже родючі у північних і центральних провінціях (Замбезія, Нампула, Софала, Маніка) і водночас грунти, що страждають від ерозії, деградації та низького вмісту поживних речовин, в інших провінціях.

В країні можна виділити 10 агроекологічних зон, які базуються на критеріях топографії, кількості опадів та ґрунту. Мозамбік також поділений на 26 зон життєзабезпечення (географічні райони країни, де люди мають подібні можливості щодо харчування та доходів, а також подібний доступ до ринків).

Мозамбік має 36 мільйонів гектарів сільськогосподарських земель (приблизно 45 % від загальної території Мозамбіку), загальна площа оброблюваних земель збільшується, в основному за рахунок зростання показників у північних і центральних провінціях. Водночас, лише 90 000 гектарів орних земель зрошуються.

В середньому розмір сільськогосподарських угідь коливається від 0,8 до 1,6 гектарів для дрібних фермерів і зосереджений переважно в провінції Замбезія (центральний регіон).

Більше 4,3 мільйона дрібних фермерів виробляють 95% сільськогосподарської продукції, вони займаються натуральним виробництвом для власного споживання та можуть забезпечити населення лише засобами виживання.

Жінки відіграють важливу роль у вирощуванні продовольчих культур та забезпеченні доходу для своїх сімей, проте вони мають обмежений доступ до виробничих ресурсів та контроль над ними.

Основними культурами, що вирощуються дрібними фермерами, є базові продовольчі культури (кукурудза, маніок, рис і горох) для внутрішнього споживання та комерційні культури (тютюн, бавовна, олійні культури та чай). Кукурудзу вирощують 82,8% господарств.

Незважаючи на запровадження різних програм стимулювання модернізації сільського господарства, Мозамбік не зміг досягти значного підвищення продуктивності. В свою чергу, низька продуктивність поглиблює бідність серед тих, хто залежить від сільського господарства.

Більшість сільськогосподарського обладнання для дрібних фермерів фінансується міжнародними донорами та розподіляється Міністерством сільського господарства через сільськогосподарські асоціації, кооперативи та неурядові організації. Обладнання постачається в основному американськими, європейськими, китайськими та бразильськими компаніями.

Передові сільськогосподарські продукти та технології, в тому числі насіння, добрива, пестициди, недоступні переважній більшості дрібних фермерів Мозамбіку.

Комерційні фермери працюють в основному в південній частині країни, вирощують експортні культури, такі як бавовна, кешью, цукрова тростина, тютюн і чай.

Комерційні фермери мають доступ до зрошення, добрив та сучасного сільськогосподарського обладнання.

Тваринництво

Тваринництво в Мозамбіку зосереджене на вирощуванні великої рогатої худоби, курей і кіз.

У 2023 р. налічувалося 2 406 285 голів м'ясної худоби. З цього поголів'я лише 0,2% становили молочні корови.

Провінція Газа має найбільший відсоток худоби (22,6%), за нею йдуть провінції Інямбане, Мапуту, Тете і Маніка.

Близько 89% худоби вирощується дрібними сімейними господарствами, менше 1% належить підприємствам державного та кооперативного секторів. Сімейні господарства вирощують худобу для використання в сільськогосподарських роботах і транспортуванні; для продажу; для церемоній (весілля, похорони тощо); для власного споживання.

Вирощування курей у Мозамбіку зазнало значного зростання в останні роки, що зумовлено збільшенням кількості птахоферм та доступністю таких кормів, як кукурудза та соя. Галузь прагне збільшити доступність курятини та яєць, як важливе джерело білка та з метою забезпечення більш різноманітного раціону харчування. У 2023 р. провінція Мапуту забезпечила 66% м'яса птиці, виробленого в країні. Далі йдуть провінції Нампула та Маніка. Провінції, в яких зосереджено виробництво яєць, - Мапуту, Маніка та Нампула, які забезпечують 94% національного виробництва яєць.

При цьому показник виробництва курячого м'яса та яєць на душу населення є низьким: 3,19 кг курячого м'яса та 12 яєць на особу на рік.

Рибне господарство

Мозамбік має велику територію морського узбережжя, а також континентальні водні ресурси, що мають значний рибальський потенціал.

Узбережжя має 3 ділянки, в яких рибальська діяльність має відмінності: а) північне узбережжя має коралове дно, скелясті береги і вузьку континентальну платформу з декількома захищеними бухтами б) центральне узбережжя розсічене численними річками та каналами з мангровими лісами, що утворюють захищені  ділянки; і, в) південне узбережжя, в центральній частині з глибокими водами, що має кілька захищених бухт.

На материковій частині країни є два важливих внутрішніх водоймища – озеро Ніаса та водосховище Каора-Басса, а також близько 25 великих річок з постійним стоком, численні озера, прибережні та внутрішні водойми, заплавні рівнини, які забезпечують населення рибними ресурсами протягом більшої частини року.

Значна частина населення країни, що проживає на узбережжі та біля великих водойм у внутрішніх районах країни, займається рибальством. В останні роки Уряд Мозамбіку докладає зусиль для збільшення ваги рибного господарства, зокрема дрібного рибальства, в економіці країни.

В Мозамбіку є чотири рибальські порти для промислового та напівпромислового рибальства, а саме: Ангоше, Келімане, Бейра та Мапуту.

Промислове, напівпромислове рибальство та аквакультура разом забезпечують роботою близько 2500 працівників. Рибальський флот не є однорідним, різняться судна, рибальські знаряддя, методи риболовлі тощо.

Промислове та напівпромислове рибальство орієнтовані на морські види, що мають велику комерційну цінність на регіональному та міжнародному рівнях, такі як креветки, лобстери, тунець і краби.

Мозамбік експортує креветки, рибу та краби, при цьому обсяги експорту лобстерів незначні. Основними ринками експорту креветок є Китай, Іспанія, Португалія, Франція та ПАР.

Водночас, 95% риби для внутрішнього споживання забезпечується в результаті дрібного рибальства кустарного типу, в якому зайнято понад 420 000 осіб. Близько 25 % від загальної кількості рибалок кустарного сектору проживає в провінції Замбезія. Рибальство в основному здійснюється з дерев'яних човнів, які поділяються на каное, плоскодонки та човни, з двигуном або без нього. Доходи від рибальства нестабільні протягом різних періодів року, тому особи, зайняті в цьому підсекторі, також займаються іншими видами діяльності в сільському господарстві.

Показники споживання продукції рибальства в Мозамбіку, у розрахунку на душу населення, становлять 18 кг на рік.

Продовольча безпека в Мозамбіку

Незважаючи на зусилля Уряду Мозамбіку забезпечити продовольчу безпеку населення, наразі 54% мозамбікців все ще не можуть дозволити собі повноцінне харчування, 37% дітей у віці до 5 років мають проблеми зі здоров’ям через недоїдання.

Мозамбік входить до десятки країн світу, які є найбільш вразливими до впливу кліматичних змін та природних катаклізмів (циклони, повені та засухи). Також ситуацію ускладнюють триваючі з 2017 р. збройні напади ісламістських угруповань у північних провінціях Кабу-Делгаду та Нампула, що створює додаткові гуманітарні та безпекові проблеми.

Мозамбік є однією з найбідніших країн Африки, значна частина населення якої стикається з проблемами хронічної продовольчої нестачі. За оцінками Світового банку та агентств ООН, таких як WFP, FAO, UNICEF та ін., кількість населення, яке живе в бідності, в Мозамбіку може становити близько 75-80%, а в  ситуації гострої або надзвичайної продовольчої нестабільності (IPC 3+) знаходяться понад 2 мільйони осіб. Майже 2/3 населення страждають від багатовимірної бідності, що включає в себе не тільки брак коштів і продуктів харчування, але і відсутність доступу до чистої води, електроенергії, палива для приготування їжі, до медичних та освітніх послуг, до безпечних санітарних умов, транспорту та пального тощо. Понад 65% населення не можуть придбати непродовольчі товари, з них 13,9% живуть за межею бідності і не можуть купити продовольчі товари.

Обмежений доступ до кредитів та фінансових ресурсів не дозволяє дрібним і середнім виробникам інвестувати у модернізацію господарств або розширення виробництва. Багато фермерів стикаються з труднощами у придбанні високоякісного насіння, добрив і засобів захисту рослин.

Інфраструктурні обмеження є додатковою перешкодою для розвитку сільського господарства. Дороги часто перебувають у поганому стані або непридатні для перевезення вантажів у сезон дощів, що ускладнює доступ фермерів до ринків та транспортування продукції.

Відсутність сучасних складів і холодильних установок призводить до значних втрат продукції після збору врожаю. Відсутність переробних підприємств та логістики для виробництва товарів із високою доданою вартістю обмежує економічний ефект від сільського господарства, знижує доходи фермерів і країни загалом, а також обмежує розвиток агропромислового ланцюга.

Мозамбік не може забезпечити виробництво такої кількості сільськогосподарської продукції, яка могла б покрити національні потреби, та є нетто-імпортером продовольства.

Торговельний баланс імпортно-експортних операцій між Мозамбіком та рештою світу у 2024 р. досяг 17,4 млрд дол.США, Мозамбік експортував товари до 128 країн та імпортував з 220 країн.

Основні статті імпорту в Мозамбік сільськогосподарської продукції у 2024 р. були рис, пшениця, рослинна олія, м'ясо та субпродукти птиці, овочі та бобові, фруктові соки, молоко та молочні продукти, яйця, мед натуральний.

Мозамбік є реципієнтом міжнародної гуманітарної допомоги як через агентства ООН, Африканського банку розвитку, Африканського фонду розвитку, Світового банку та інших міжнародних фінансових інститутів, так і на двосторонньому рівні. Найбільшим донором у сфері розвитку до останнього часу були Сполучені Штати Америки, (допомога переважно спрямовувалась на охорону здоров'я, освіту, сільське господарство, урядування та охорону довкілля), проте у 2025 р. набувають додаткової ваги ЄС, окремі європейські країни, Японія, Китай та інші.

Міжнародна допомога в аграрному секторі спрямована на підтримку продовольчої безпеки, відновлення сільського господарства та зміцнення стійкості до кліматичних змін. Зокрема, вона включає безкоштовну передачу насіння, стійкого до складних погодних умов, сільськогосподарських інструментів, техніки, добрив, відновлення зрошувальних систем, ваучерів, а також надання готових продуктових наборів у якості термінової гуманітарної допомоги.

З червня 2024 р. Мозамбік отримує допомогу в рамках гуманітарної ініціативи Президента України Володимира Зеленського «Grain from Ukraine» . За фінансової підтримки Греції, Італії, Кореї, Латвії, Словенії та Португалії, Мозамбік вже отримав через Всесвітню продовольчу програму (WFP) близько 10 000 метричних тонн українського продовольства (кукурудза, горох, олія) на загальну суму 16,5 млн дол. США. (станом на початок жовтня 2025 р.)

 

Поточний стан торгівлі сільськогосподарською продукцією між Україною та Мозамбіком 

За підсумками 2024 р. загальний обсяг двосторонньої торгівлі товарами між Україною та Мозамбіком склав 10,37 млн дол.США, при цьому експорт становив 5,93 млн.США, а імпорт 4,44 млн дол.США. Позитивне сальдо для України за цей період дорівнювало 1,49 млн дол.США.

За даними Державної митної служби України, структура українського експорту до Мозамбіку у 2024 р. включала:

- м'ясо та їстівні субпродукти птиці (3,21 млн дол.США); - кукурудзу (1,29 млн дол.США), - олію рослинну (1,19 млн дол.США); - інші готові чи консервовані м'ясопродукти (48 тис дол.США).

Імпорт сільськогосподарської продукції з Мозамбіку до України складався з

- тютюнової сировини та тютюнових відходів (4,02 млн дол.США), - ракоподібних (335 тис. дол.США), - їстівних плодів та горiхів (41 тис дол.США), - чаю (7 тис дол.США).